Вимога до перестраховика: коли її можна вважати джерелом коштів

Перестрахування не усуває часовий ризик

Перестрахова вимога зменшує очікуваний остаточний збиток страховика, проте не обов’язково фінансує його найближчу виплату клієнтові. Між двома розрахунками може залишатися тривалий проміжок. Якщо одночасно врегульовується кілька великих подій, навіть належний перестраховий захист створює потребу у власних ліквідних активах. Частка переданого ризику тому слабко пояснює готовність компанії виконати зобов’язання на конкретну дату.

Вимога та виплата живуть у різних договорах

Зобов’язання страховика перед клієнтом і його вимога до перестраховика належать до різних договірних відносин. Сам розмір відображеної вимоги не доводить доступності грошей у день виплати клієнтові. Попередня платіжна дисципліна допомагає поставити запитання, але не гарантує результату нового випадку. Умови перестрахування оцінюють за відповідними договорами, а облікове відображення — за застосовною звітністю. Коли перестрахова вимога вже погоджена, головна невизначеність може зміститися від покриття до строку розрахунку. Якщо сума залишається спірною, існує і ризик остаточного недоотримання. Ці два стани по-різному впливають на фінансовий запас: перший потребує ресурсу на час очікування, другий може вимагати покриття остаточної втрати.

Погоджений календар перестрахового розрахунку може відставати від дати виплати клієнтові. Достатність остаточного відшкодування тоді співіснує з тимчасовою потребою у власному ресурсі страховика.

Фінансовий захист потребує ліквідного мосту

Непідтверджена вимога має нижчу цінність для поточного фінансування, ніж погоджена до виплати сума, а концентрація на одному перестраховику додає спільну залежність. Якісний захист поєднує договірне покриття з передбачуваним врегулюванням. Наявність вимог у балансі сама по собі не свідчить ні про негайну ліквідність, ні про її відсутність.