Фінансовий ковенант: чому договірний коефіцієнт відрізняється від вашого

Договірний показник має власне визначення

Фінансовий ковенант є договірною умовою, тому його значення визначається не лише поширеною назвою коефіцієнта. Різний склад боргу, прибутку або групи компаній може змінити результат за однакових вихідних звітів. Позичальник здатний показувати покращення стандартного показника і залишатися близьким до порушення договірного порогу. Помилка виникає тоді, коли дві різні формули сприймаються як одна.

Формула, периметр та допустимі коригування

Умовно керівництво виключає витрати запуску нового цеху, називаючи їх разовими. Дотримання на звітну дату ще не означає достатнього запасу на наступний період. Якщо знаменник наближається до нуля або стає від’ємним, звичайне тлумачення коефіцієнта може втрачати зміст. Формальне погодження кредитора не усуває потреби аналізувати грошові потоки позичальника. Визначення показника може виключати певні разові доходи або, навпаки, дозволяти конкретні коригування. Тоді саме зростання звітного прибутку не забезпечує такого самого поліпшення договірного результату. Близькість до порогу залежить від формули й дати вимірювання, а не від найбільш сприятливого розрахунку серед доступних альтернатив. Погоджений виняток може змінити наслідки порушення, але не переписує автоматично всі інші зобов’язання позичальника перед кредиторами.

Коригування прибутку можуть змінювати відстань до порогу без руху фактичних грошей. Якщо вони не відповідають договірному визначенню, сприятливий внутрішній розрахунок не усуває можливого порушення умов.

Економічне покращення не завжди усуває порушення

Буфер до порогу має сенс тільки за визначенням, погодженим у договорі. Зміна обліку чи разова операція також можуть впливати на розрахунок інакше, ніж на економіку бізнесу. Кредитний ризик включає можливі наслідки порушення; високий результат за альтернативною формулою цих наслідків не скасовує.